Юнак замовк, і стало чути, як гудуть на автостраді далекі машини.

Брюнета за столиком вже не було. Він зник непомітно і тихо, немов боявся, що його затримають і примусять дослухати до кінця історію про людину, таку не схожу на нього.

Агроном якийсь час пильно дивився на юнака, потім запитав:

— А ви, пробачте за цікавість, не той самий Юра Нечипоренко?

— Яке це має значення? — усміхнувся юнак. — Я учень Григорія Матвійовича — хіба цього не досить?